--==Страница 135==--

Пред Оглавл След

Вона не зводила з нього очей; йому нелегко було витримати цей погляд - неначе він дивився на сліпуче світло.

- Гарний краєвид, - кволо пробурмотів він, показуючи на вікно.

Вона не звернула на ці слова уваги. І він її не винуватив.

- Я не могла придумати, що тобі подарувати, - сказала вона.

- Нічого й не треба.

Вона й на це не звернула уваги.

- Не знала, що тобі може пригодитися. Велике не підійде, бо не зможеш узяти з собою.

Він крадькома на неї зиркнув. Сліз не було. Серед багатьох чудових рис, які йому подобалися в Джіні, було й те, що вона дуже рідко рюмсала. Він якось навіть був подумав, що дитинство серед шести братів її загартувало.

Пред Оглавл След