- Давай по суті! - поквапив Рон.
- Ну... це було просто, - ледь чутно промимрила Герміона. - Вистачило замовляння-викликання. Ну, знаєте... акціо. І... вони прилетіли з Дамблдорового кабінету прямісінько в дівчачу спальню.
- Але коли ж ти це зробила? - захоплено й водночас з недовірою глянув на Герміону Гаррі.
- Відразу після його... Дамблдорового... похорону, - ще тихіше прошепотіла Герміона. - Коли ми вирішили покинути школу й вирушити на пошуки горокраксів. Я пішла тоді нагору по речі, й мені. .Ля вирішила, що треба якнайбільше про них дізнатися... я була сама... то й спробувала... і вдалося. Книжки залетіли у вікно і я... я їх узяла.
Вона ковтнула слину й благально сказала:
- Я не вірю, що Дамблдор би розсердився, бо ми ж не використаємо цю інформацію для виготовлення горокракса.
- Хіба ж ми що кажемо? - здивувався Рон. - А де ж ці книжки, до речі?
Герміона якусь мить понишпорила у купі і витягла звідти великий том у вилинялій оправі з чорної шкіри. Тримала його з відразою й страхом, наче дохлятину.