— Персі склав іспит щойно два тижні тому, — додав Джордж. — Відтоді він щоранку являється на кухні — просто так, для перевірки.
У коридорі почулися кроки, й на кухню зайшли Герміона та Джіні, обидві бліді й невиспані.
— Навіщо нас так рано розбудили? — Джіні, потираючи очі, сіла за стіл.
— Нам далеченько йти, — пояснив містер Візлі.
— Йти? — перепитав Гаррі. — Ми що, на Кубок світу підемо пішки?
— Ніні, то дуже далеко, — усміхнувся містер Візлі. — Але частину дороги доведеться пройти. Просто чарівникам дуже важко збиратися великими групами, не привертаючи маґлівської уваги. Навіть за найсприятливіших умов ми під час подорожей маємо бути вельми обачними, а що вже казати про таку величезну подію, як Кубок світу з квідичу...
— Джордже! — раптом крикнула місіс Візлі, й усі аж підскочили.
— Що? — озвався Джордж невинним тоном, який, однак, нікого не міг обманути.