— Та заспокойся! — вигукнув Гаррі, коли совакрихітка з шаленим криком пролетіла над самісінькою його головою. Вона, мабуть, пишалася, що спромоглася доставити листа потрібній особі.
— Лети сюди, треба буде віднести мою відповідь!
Сова перепурхнула на Гедвіжину клітку. Гедвіґа холодно зиркнула на неї, мовби хотіла сказати: "Ану спробуй, підлети ближче".
Гаррі схопив своє орлине перо, витяг чистий аркуш пергаменту і написав:
Роне, все гаразд, маґли кажуть, що я можу їхати. До зустрічі завтра о п'ятій. Не можу вже дочекатися.
Гаррі.