— О, батько вже повертається! — раптом вигукнула вона, ще раз глянувши на годинника.
Стрілка містера Візлі пересунулася з позначки "на роботі" до напису "в дорозі". Ще за мить вона зупинилася на позначці "вдома", і всі почули з кухні його голос.
— Іду, Артуре! — гукнула місіс Візлі, поспішаючи з кімнати, і за кілька секунд до затишної вітальні зайшов містер Візлі, тримаючи на таці свою вечерю. Вигляд у нього був виснажений.
— Усе пропало, — сказав він місіс Візлі, сідаючи в крісло біля каміна і неохоче длубаючись у вже трохи прив'ялій цвітній капусті. — Ріта Скітер цілий тиждень щось винюхувала, намагаючись знайти ще якісь міністерські промахи. А тепер вона довідалася про зникнення бідолашної Берти, і це буде на першій шпальті завтрашнього "Віщуна". А я ж казав Беґменові, що він давно б уже мав послати когось на її розшуки.
— Містер Кравч говорив про це багато тижнів поспіль, — вставив своїх п'ять копійок Персі.
— Кравчеві ще пощастило, що Ріта нічого не рознюхала про Вінкі, — роздратовано сказав містер Візлі. — Вона б тоді цілий тиждень смакувала, що ельфинюдомовичку піймали з чарівною паличкою, котрою було вичаклувано Чорну мітку.
— Ми ж усі, здається, дійшли згоди, що ця ельфиня, хоч вона й безвідповідальна, просто не в змозі була вичаклувати Мітку! — палко заперечив Персі.
— На мою думку, містерові Кравчу страшенно пощастило, що в "Щоденному віщуні" ніхто не довідався, як він жахливо поводиться з ельфами! — буркнула Герміона.