— Справді, — підтвердив голос. — Наджіні каже, що там за дверима стоїть старий маґл і прислухається до кожного нашого слова.
Френк не мав жодного шансу сховатися. Почулися кроки і двері кімнати рвучко розчинилися.
Перед Френком постав низенький лисуватий чоловік із сивіючим волоссям, гострим носом і водянистими очицями. Його лице виказувало суміш страху й тривоги.
— Запроси ж його сюди, Червохвосте. Де твоя вихованість?
Холодний голос лунав зі старовинного крісла перед каміном, але Френк не бачив, хто там сидить. Натомість бачив змію, що скрутилася на зітлілому килимку, наче жахлива пародія на домашнього пса.
Червохвіст кивком запросив Френка в кімнату.
Приголомшений Френк ще міцніше вп'явся в костур і перешкандибав через поріг.
Кімнату освітлював лише камін. Вогонь відкидав на стіни довгі павучисті тіні. Френк пильно вдивлявся у спинку крісла. Чоловік, який сидів там, здавався ще меншим за свого слугу, бо Френк не бачив навіть його потилиці.